Основні вимоги до навчально-методичної літератури

І. Загальні вимоги:

• Відповідність навчальній програмі дисципліни, тобто Державному освітньому стандарту. Зміст підручника повинен відповідати всьому переліку розділів навчальної програми, зміст керівництва до практичних занять – тематичному плану практичних занять в учбовій програмі.
• Поновлення: один раз на 5 років – для навчальної літератури гуманітарного і соціально-економічного циклу дисциплін і один раз на 10 років – для навчальної літератури природньо-наукового і загальнопрофесійного циклів дисциплін.
• Наступність і взаємоузгодженість навчальних видань для різних освітніх рівнів як усередині однієї дисципліни, так і між всіма дисциплінами навчального плану; дотримання принципу інтеграції фундаментальних і прикладних дисциплін.
• Прикладний характер. В навчальній літературі повинна бути подана наукова інформація, дидактично оброблена для успішного засвоєння і орієнтована на професійну діяльність майбутнього фахівця.
• Методи, методичні прийоми, форми і засоби навчання, що рекомендуються, повинні спиратися посиланнями на свій педагогічний досвід.
• Методична розробка повинна враховувати конкретні матеріально-технічні умови здійснення навчально-виховного процесу.
• Орієнтувати організацію навчального процесу у напрямі широкого вживання активних форм і методів навчання.
• Повинна містити конкретні матеріали, які може використовувати педагог в своїй роботі (картки завдання, плани уроків, інструкції для проведення лабораторних робіт, картки-схеми, тести, порівняльні завдання і т.д.).

 ІІ. Вимоги до змісту:

• Відповідність змісту методичної розробки темі і меті.
• Зміст методичної розробки повинен бути таким, щоб педагоги могли отримати відомості про найраціональнішу організацію навчального процесу, ефективність методів і методичних прийомів, форми викладу навчального матеріалу, використання сучасних технічних і інформаційних засобів навчання.
• Авторські (приватні) методики не повинні повторювати зміст підручників і навчальних програм, описувати явища і технічні об’єкти, що вивчаються, висвітлювати питання, викладені в педагогічній літературі.
• Матеріал повинен бути систематизований, викладений максимально просто і чітко.
• Мова методичної розробки повинна бути чіткою, лаконічною, грамотною, переконливою. Вживана термінологія повинна відповідати педагогічному тезаурусу.
• Самодостатність. Навчальна література повинна містити не тільки основну інформацію з дисципліни, але і додаткову, представлену в додатках: словник термінів, авторський довідник. В додатках стисло пояснюються основні і суміжні поняття, що зустрічаються в тексті, наводяться короткі історико-біографічні відомості про основні етапи розвитку дисципліни, про внесок в її розвиток вітчизняних і зарубіжних вчених. Це розширює межі навчальної книги, не перевантажуючи основний текст, і полегшує пошук необхідної для розуміння інформації в рамках даного видання. Обов’язкова наявність покажчиків (наочний, іменний), списку умовних скорочень і літератури, що рекомендується (за останні 5 років), включаючи адреси електронних ресурсів).
• Наочність. Текст повинен супроводжуватися схемами, малюнками і фотографіями, що полегшують сприйняття матеріалу, але не повторюють його.
• Наявність тестових завдань, ситуаційних і ін. задач.

 ІІІ. Вимоги до якості інформації:

• Відповідність останнім досягненням науки і практики. Точність, достовірність і обґрунтованість відомостей, що наводяться. Міцність знань-умінь, необхідність застосовувати отримані знання вимагають засвоєння загальних принципів, а не наукових подробиць. Ось чому в навчальну літературу слід вводити нове тільки після того, як воно отримає достатнє обґрунтування, професійне визнання. Доказова база повинна містити достовірні, обґрунтовані відомості і не тільки позитивного, але і негативного досвіду, отриманого в результаті експерименту або професійної практики, для правильного вибору в майбутньому. Тому при складанні навчальних матеріалів слід дотримуватися єдиної структури викладу з включенням пояснень причинно-наслідкових зв’язків.
• Авторські (приватні) методики не повинні повторювати зміст підручників і навчальних програм, описувати явища і технічні об’єкти, що вивчаються, висвітлювати питання, викладені в загальнопедагогічній літературі.
• Матеріал повинен бути систематизований, викладений максимально просто і чітко.

 ІV. Вимоги до стилю викладу:

• Рубрикація.
• Системність, послідовність і простота викладу.
• Чіткість визначень.
• Однозначність вживання термінів.
• Дотримання норм сучасної української мови.
• Виділення ключових позицій по тексту напівжирним шрифтом або іншим способом.

1. V. Вимоги до структури навчально-методичної літератури:

• Загальний обсяг методичної розробки (виключаючи додатки) повинен складати не менше 24 аркушів комп’ютерного тексту (шрифт 14 або 12). Якщо методична розробка є розробкою одного уроку, то не менше 10 аркушів. Обсяг основного змісту – не менше половини всього рукопису. Обсяг додатків не лімітується, але вони повинні відповідати тексту (посилання на них в тексті обов’язкові).
• Посилання на використану літературу в тексті слід давати в квадратних дужках. Приклад: [5], де 5 – це порядковий номер в списку використаних джерел.
• Список використаних джерел повинен містити 10-15 назв. Якщо розробка носить тільки практичний характер, що не вимагає теоретичних посилань, то список використаних джерел можна опустити.
• Кількість і обсяг розділів не лімітується.

Загальна структура: передмова, вступ, основна частина, висновок, бібліографічний список, список скорочень, додаток, покажчик. (Наявність в книзі вказаних структурних елементів залежить від виду видання, характеру наданої інформації).

Титульний аркуш видання (відомості про організацію, від імені якої випускається видання, повна назва навчально-методичного видання: навчальний посібник, методичні вказівки (рекомендації), навчальна програма тощо;  місце і рік видання матеріалу)

Зворот титульного аркуша (УДК;  підстава для видання матеріалів: рішення засідання науково-методичної ради (дата і номер протоколу), засідання кафедри (дата і номер протоколу); укладач(і), (прізвище, ім’я, по батькові, вчений ступінь, місце роботи);  рецензент(и) (прізвище, ім’я, по батькові, вчений ступінь, місце роботи); бібліографічний опис видання (зокрема авторський знак); анотація (розмір шрифту 12) (містить опис структури видання і для кого призначене); знак ©, ім’я особи, що має авторське право і рік першої публікації (розмір шрифту 12, вирівнювання по правому краю).

Передмова – складова всього видання, в якій пояснюються цілі і особливості змісту і побудови книги. Головна вимога: охарактеризувати місце і роль даного видання в навчальному процесі за даним навчальним предметом, а також особливості даного видання на відміну від тих, що вже є. Передмова містить наступні аспекти:

• мета (призначення) даного видання (для вивчення навчальної дисципліни, для практичних, лабораторних і т.п. занять, для самостійної роботи учня);
• читацька адреса (для учнів, вчителів і т. д.);
• основні відмінності від раніше випущених видань, особливості структури даного видання (ступінь новизни, повнота обхвату і глибина розробки матеріалу, особливості авторської концепції, структури видання і т. д.);
• методичні рекомендації з його використання;
• загальна характеристика, особливості і правила ефективного використання навчального видання (структура книги, наявність і особливості покажчиків, додатків і т.п.);
• відомості про авторів (обов’язково у разі колективного авторства) і написані ними розділи навчального видання;
• рекламно-інформаційні відомості (про замовлення на видання, адреса для зворотного зв’язку і т. п.).

Середній обсяг – 500 друкованих знаків.

Вступ – автор відповідає на запитання, чому він вибрав цю тему і яке її місце в змісті освіти. Це структурна частина основного видання, що є початковим розділом, який вводить читача в зміст, проблематику навчальної дисципліни, розкриває предмет даної дисципліни, історію її становлення і розвитку, зв’язку з іншими галузями знань. Особлива увага приділяється питанням використання знань, основним прийомам міждисциплінарних зв’язків, які будуть реалізовані в процесі вивчення книги. Включає наступні аспекти:

• актуальність даної теми;
• соціальна значущість навчальної дисципліни, її змістовна характеристика (теоретична, історична, методична);
• структура і особливості викладу основної частини (загальна установка на вивчення курсу, його структура, вказівки по використанню довідкового апарату і т.п.).

Основна частина може бути представлена такими структурними елементами, як частина, розділ, глава, параграф. Кожний заголовок повинен бути виділений по-своєму, щоб читач міг легко відрізнити один вид від іншого. Необхідно дотримуватися послідовності у використанні прийомів виділення (наприклад, назви всіх глав повинні бути виділені однаково, для назви параграфів слід використовувати інший спосіб виділення, але для всіх – однаковий). Ключові позиції в тексті також слід виділяти. При цьому необхідно пам’ятати, що слова одного і того ж типу, значення слід виділяти однаково. Наприклад, якщо автор вирішив виділяти терміни при першій їх згадці світлим курсивом, то цей принцип виділення необхідно дотримувати протягом всієї книги. При цьому, наприклад, імена слід виділяти вже інакше (курсив урозрядку або напівжирний і т.п.). Таким чином, слід пям’ятати про дві вимоги до використання прийомів виділення: кожний об’єкт виділяти по-своєму; застосовувати виділення послідовно.

В навчальні, навчально-методичні видання обов’язково включається дидактичний апарат (контрольні питання, завдання, тести і т.п.).

Основна частина може складатися з наступних розділів:

• характеристика теми;
• планування вивчення теми;
• рекомендації з організації і методики вивчення теми.

В характеристиці теми вказуються:

• освітні цілі і задачі теми;
• планування теми і кількість годин, що відводиться на її вивчення;
• знання і уміння учнів, які вони повинні отримати або удосконалювати;
• місце і роль теми в курсі;
• зв’язок з попереднім або подальшим матеріалом;
• дається дидактичний аналіз змісту матеріалу;
• виділяються рівні вивчення і засвоєння навчального матеріалу;
• можливий порівняльний аналіз якості навчання за запропонованою методикою (технологією) з тією методикою (технологією), яка застосовувалася педагогом до використання пропонованої в методичній розробці.

При плануванні навчальної теми необхідно:

• продумати методику викладання теми;
• підібрати приклади, ілюстрації, намітити лабораторно-практичні заняття, контрольні роботи, самостійні роботи, екскурсії і т.д.;
• виділити основні питання, які повинні міцно засвоїтись;
• проаналізувати виховні можливості учбового матеріалу вживаної методики (технології).

Запитання, тести, задачі, завдання

Запитання і завдання (для самоперевірки та контролю засвоєння знань) у навчальній книжці дають змогу учню більш ефективно самостійно опрацювати навчальний матеріал. Контрольні запитання і завдання, що розміщуються наприкінці кожної структурної частини книжки (розділу, параграфа), мають сприяти формуванню практичних навичок і розвитку логічного мислення.

Необхідно пам’ятати, що методично правильно сформульовані запитання та завдання – запорука того, що самостійне засвоєння знань спонукає до їх практичного застосування. У ході виконання контрольних завдань бажано передбачити використання обчислювальної техніки, аудіовізуальних засобів навчання, забезпечити обов’язкове використання нормативної та довідкової літератури. Треба орієнтувати учня на активну пізнавальну діяльність, самостійну творчу працю і вміння розв’язувати задачі. У кожному підручнику, посібнику мають бути приклади, запитання, задачі.

Ілюстрації в навчальній книзі

Вибір виду ілюстрацій залежить від мети, яку ставить перед собою автор. Можна сформулювати такі загальні рекомендації автора щодо ілюстрування навчальних книжок:

• ілюстрації використовувати тільки тоді, коли вони розкривають, пояснюють або доповнюють інформацію, що міститься в книжці;
• треба враховувати можливості друкарні та інші фактори. Ось чому важливою є спільна робота автора і редактора. Автор має чітко уявляти, яким буде майбутнє видання;
• схеми не повинні повторювати матеріал основного тексту або містити зайву інформацію, що відволікає читача від засвоєння теми.

Висновок – узагальнення матеріалу, викладеного в основній частині, основні висновки, прогноз розвитку навчальної дисципліни (науки), коротка характеристика основних невирішених проблем, рекомендації по подальшому вивченню навчальної дисципліни, самостійному читанню.

Покажчики – головна їх задача полягає в тому, щоб допомогти читачу швидко знаходити в книзі відомості про предмет, особу і т.д., що цікавить, а також повідомити, про які предмети, теми можна знайти інформацію в даній книзі.

Додатки – додатковий текст, винесений за межі основного тексту, тобто розміщений в кінці книги. Наприклад, таблиці статистичних або інших даних, нормативні показники, різного роду постанови, укази і т.п. Для будь-якого додатку необхідний тематичний заголовок. Якщо додатків декілька, то їх необхідно пронумерувати (Додаток 1; Додаток 2 і т.д.) Ці слова розміщують у правому кутку, нижче (в центрі сторінки) дають тематичний заголовок додатка). В основному тексті необхідні посилання на додатки.

В книгах використовується 2 основні варіанти змісту:

1. Класичний варіант – цифрова рубрикація супроводжується відповідними словесними позначеннями або символами: «розділ 1. Глава 1.
2. Сучасний варіант передбачає тільки цифрову рубрикацію: «1; 1.1; 1.2; 1.2.1.». В книзі слід вибирати один з варіантів змісту.
3. Зміст може бути розташований на початку або в кінці книги.
4. Всі заголовки, винесені в зміст, повинні точно відповідати тексту книги.