Андрущенко В.
Вчитель ХХІ століття: нова стратегія національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2016. – № 4. – С. 5–14.
Аналізуються проблеми та перспективи розвитку української освіти, суспільне значення педагогічної освіти, проблеми підготовки нового вчителя. Автор підкреслює, що учитель має бути компетентним у царині предмета, який він викладає, постійно працювати над собою, удосконалювати свою педагогічну майстерність; має бути дослідником, залучати до цього процесу своїх вихованців. Не менш важливою якісною характеристикою особистості вчителя має стати орієнтація на національне, особливо патріотичне виховання молоді.
Линовецька О.
Державна політика в галузі освіти: документи, норми, принципи / О. Линовецька // Вища освіта України. – 2016. – № 4.– С. 15–20.
Зазначається, що основи державної політики в галузі освіти закладені Конституцією України, її законами, особливо законами про освіту, а також нормативними документами державного значення. Першими серед них були Державна програма «Україна. Освіта ХХІ століття» та «Національна доктрина розвитку освіти ХХІ століття». Їх конструктивний потенціал не вичерпано й на сьогодні.
Опанасюк Ю.
Основні напрями інформатизації освіти / Ю. Опанасюк // Вища освіта України. – 2016. – № 4.– С. 45–49.
Інформатизація освіти є частиною науково-технічного прогресу. Але в умовах глобалізації змінюються мета і зміст освіти, що передбачає потребу коригування головних напрямів інформатизації суспільства загалом і освіти зокрема. Сьогодні інформатизація освіти визначається філософським переосмисленням ролі інформаційних процесів у розвитку природи і суспільства, тенденцією розширення галузей використання нових інформаційних технологій, їх упровадженням у навчальний процес як нового інструменту педагогічної діяльності та поглибленим впливом на мету і зміст освіти в цілому.
Ляшенко О. І.
Стратегічні пріоритети розвитку загальноосвітньої школи України / О. І. Ляшенко // Педагогіка і психологія. – 2016. – № 4.– С. 5–10.
Окреслено стратегічні пріоритети розвитку української школи в умовах реформування освіти, які ґрунтуються на основних положеннях нового базового Закону України «Про освіту». Основну увагу надано пріоритетам, спрямованим на науково-методичне забезпечення трансформаційних процесів реформування початкової і середньої освіти. А це, зокрема: чітка орієнтація на базові цінності розвитку освіти відповідно до світових тенденцій; модернізація змісту освіти; запровадження адекватної структури української школи; повернення до 12-річного терміну здобуття повної загальної середньої освіти; утвердження інноваційного навчання як нового типу організації освітнього процесу; застосування компетентнісно орієнтованих методик і технологій навчання та оцінювання результатів навчання; вдосконалення підготовки педагогічних працівників.
Масенко В. В.
Освіта «особливих» дітей: стан і перспективи розвитку / В. В. Масенко // Педагогіка і психологія. – 2016. – № 4.– С. 19–23.
Ідеться про спільність і нагальність розв’язання проблем загальноосвітньої школи і системи освіти осіб з особливими потребами. Акцентовано увагу на вихідних позиціях розроблення науково-теоретичних підвалин і особливостях навчально-методичного забезпечення здобуття освіти такими особами. Особливу увагу приділено інноваційним підходам, їхній вирішальній ролі у процесі організаційно-змістових змін і поступі в цілому системи освіти осіб з особливими потребами.
Сорочан Т. М.
Методологія змін у системі післядипломної педагогічної освіти / Т. М. Сорочан // Педагогіка і психологія. – 2016. – № 4.– С. 24–31.
Подано сучасне бачення методології післядипломної педагогічної освіти в контексті модернізації галузі. Розглянуто проблему професійного розвитку педагогів на засадах ретроспективного, системного, андрагогічного, акмеологічного, аксіологічного, компетентнісного підходів. Підкреслено значення неперервності освіти у зв’язку з диференціацією сучасного наукового пізнання, ускладненням понятійного апарату, посиленням теоретизації наукового мислення, вдосконаленням пізнавальних засобів і методів.
Ляшенко О.
Стратегічні пріоритети розвитку загальноосвітньої школи України / О. Ляшенко // Управління освітою. –2017. – № 1.– С. 20–27.
Пропонуються матеріали із загальних зборів Національної академії педагогічних наук України. Базовий закон «Про освіту», концепції МОН і НАПН щодо реформування освіти, інші документи задають стратегічні напрями реформування загальної середньої освіти. Акцентовано увагу на зміні цілей та основних завдань початкової і загальної середньої освіти, потребі модернізації змісту освіти, адекватній структурі української школи, запровадженні компетентнісно зорієнтованих методик і технологій навчання та оцінювання результатів навчання, концептуальних засадах підготовки педагогічних працівників тощо.
Патрикеєва О. та ін.
SТЕМ-освіта : умови впровадження у навчальних закладах України / О. Патрикеєва, О. Лозова, С. Горбенко // Управління освітою. – 2017. – № 1.– С. 28–31.
Перехід до інноваційної освіти європейського рівня передбачає підготовку фахівців нової генерації, здатних до сучасних умов соціальної мобільності, засвоєння перспективних технологій. Здобуття сучасних професій потребує всебічної підготовки та отримання знань із різних освітніх галузей природничих наук, інженерії, технологій і програмування, напрямів, які охоплює SТЕМ-освіта.
Іванова Ю.
Мотивація як чинник успішного формування навчально-пізнавальної діяльності учнів / Ю. Іванова // Післядипломна освіта в Україні. – 2016. – № 1.– С. 34–37.
Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів є однією з фундаментальних педагогічних проблем сьогодення. Її слід вважати обов’язковою умовою сучасного освітнього процесу. Ставлення до значущості виховання мотивації учнів до навчання залежить від рівня фахової підготовки педагога, його майстерності й професійної культури.
Брюховецька О.
Толерантність як професійно важлива якість керівника загальноосвітнього навчального закладу / О. Брюховецька // Післядипломна освіта в Україні. – 2016. – № 1.– С. 73–78.
Проблема управління загальноосвітніми навчальними закладами завжди була досить актуальною, а в наш складний час значно загострилася, що пов’язано з наявністю довготривалого перехідного періоду, коли усталена система управління, що функціонувала, значною мірою зруйнована. Відповідно до цього зростає роль керівника як основного стратега розвитку загальноосвітнього навчального закладу.
Дульська О.
Теоретичні аспекти управління духовно-моральним розвитком вчителів християнської етики в умовах післядипломної педагогічної освіти / О. Дульська // Післядипломна освіта в Україні. – 2016. – № 1.– С. 22–26.
Проведення реформування освіти, входження в європейський соціально-гуманітарний простір, подолання духовної кризи у суспільстві вимагають від системи освіти нових розумінь щодо підходів до здійснення навчально-виховного процесу, особливо в напрямі духовно-морального виховання. У цій статті проаналізовано теоретичні аспекти управління розвитком духовно-морального виховання у післядипломній педагогічній освіті з кількох аспектів: власне управлінського на засадах теорії управління організацією, теорії розвитку організації; соціально-гуманітарного; педагогічної теорії, теорії виховання, виховання у вузькому та широкому розумінні.
Сидоренко В.
Феноменологія педагогічної майстерності вчителя в умовах післядипломної освіти / В. Сидоренко // Післядипломна освіта в Україні. – 2016. – № 1.– С. 28–34.
Реалізація вимог сучасного суспільства щодо забезпечення інноваційного розвитку педагогічної освіти передбачає зміни в професійних настановах, ціннісно-світоглядних орієнтирах учителя та спрямовує його професійно-педагогічну діяльність на впровадження багатовекторної моделі профілізації, створення сприятливих умов для формування національно свідомої, духовно багатої особистості. Підготовка компетентного фахівця, акмепрофесіонала в умовах післядипломної освіти передбачає організацію диференційованого акмеологічного освітнього простору за індивідуальною освітньою траєкторією відповідно до європейських стандартів і найкращих вітчизняних традицій, упровадження багато варіативних, диверсифікованих за профілем програм, моделей, форм освіти дорослих, реалізацію інноваційних методологічних підходів тощо.