Бібліографічний огляд журналів «Рідна школа», «Школа», «Освіта та розвиток обдарованої особистості» (продовження) (грудень – 2016)

 

Жабєєв Г. В.

Цілеспрямоване формування особистісного інтелекту учня в середовищі класно-урочної

системи: українська версія / Г.В. Жабєєв, П.В. Жабєєв // Український педагогічний журнал. –

2016. – № 3. – С. 39–52.

У статті розглянуто підходи до трансформації класно-урочної системи Я. А. Коменського,

що у перспективі можуть забезпечити максимальну ефективність вітчизняної системи освіти

на сучасному етапі її розвитку. Визначено шляхи гармонійного об’єднання восьми

визначальних факторів, що забезпечать цілеспрямоване формування особистісного інтелекту

учня в середовищі класно-урочної системи. Показано можливість суттєвого розширення

змісту з меж дії деяких дидактичних принципів із урахуванням інтенсивного розвитку

інформаційно-комунікаційних складових педагогічних технологій. Також проаналізовано

приклади збалансованої організації перевернутого навчання та здійснено переоцінку наявних

педагогічних інструментів автоматизації процесу оцінювання навчальних досягнень.

Куліненко Л. Б.

Компетентнісний підхід до планування результатів навчання і синергізм навчальних впливів

/ Л.Б. Куліненко // Український педагогічний журнал. – 2016. – № 3. – С. 59–65.

Розглянуто проблему навчання майбутніх учителів. На прикладах педагогічних дій і між

предметності навчання виявлено синергетичність їхнього впливу на результати навчально-

виховного процесу, показано необхідність використання зазначених факторів під час його

планування, особливо в контексті підготовки майбутнього вчителя.

Кришмалер В. Ю.

Релігієзнавча компетентність у загальноосвітніх навчальних закладах: актуальність,

генетика, складники / В.Ю. Кришмалер // Український педагогічний журнал. – 2016. – № 3. –

С. 66–73.

Теоретично обґрунтовано релігієзнавчу компетентність у її генетичному зв’язку з

історичною компетентністю та релігієзнавчою компетенцією на основі компетентнісного

підходу, який є провідним на сьогодні в освіті України.

Рудишин С. Д.

Екологічна компетентність як загальна компетентність вчителів природничих дисциплін /

С.Д. Рудишин, І.М. Коренева, В.І. Самілик //Український педагогічний журнал. — 2016. –

№ 3. – С. 74– 83.

У статті конкретизовано зміст і структуру екологічної компетентності вчителя природничих

дисциплін на засадах сталого розвитку. Екологічну компетентність вчителів природничих

дисциплін розуміємо як здатність активно, відповідально та ефективно реалізовувати

стратегію екологізації суспільної свідомості та економіки з метою збалансованого соціально-

економічного розвитку суспільства та збереження природи, спираючись на знання

екологічних законів і закономірностей.

Воротня Н.

Школа молодого вчителя : методичний проект / Н. Воротня // Методист. – 2016. – № 11. –

С. 42– 58.

Становлення молодого вчителя – процес нелегкий. Це горно, крізь яке проходять моральні

цінності, вольові якості й характер кожного педагога. Особливу відповідальність покладено

на методичну службу як порадника, наставника, авторитета.

Надтока В. О.

Деякі аспекти реалізації компетентнісного підходу в процесі навчання географії України

в основній школі / В.О. Надтока // Український педагогічний журнал. – 2016. – № 3. –

С. 84– 92.

У статті висвітлено закономірності між особливостями реалізації компетентнісного підходу

та структуруванням географічних курсів в основній школі на понятійній основі, а також

деякі особливості розкриття геополітичних питань в процесі вивчення географії України в

розрізі глобальних світових географічних процесів та явищ у відповідних географічних

курсах для загальноосвітніх навчальних закладів. Специфіка організації компетентнісного

підходу до вивчення географії України розкривається у реалізації всіх компонентів

компетентності. Виявлено, що розгляд геополітичних питань повинен спиратися на певний

рівень когнітивного компоненту, що допомагає усвідомити основні геополітичні категорії.

Мачача Т. С.

Теоретико-методологічні засади проектування змісту технологічної освіти учнів середньої

загальноосвітньої школи / Т.С. Мачача // Український педагогічний журнал. – 2016. – № 3. –

С. 105–114.

Технологічна освіта розглядається як складова проектно-технологічної культури організації

сучасного виробництва, яка має процесуальний характер, а не операційний, як це було в

технократичну індустріальну епоху. Способи проектно-технічної діяльності визначаються як

фундаментальні освітні об’єкти технологічної освіти, як детермінант формування предметної

проектно-технологічної компетентності та загальної культури учнів. Зміст технологічної

освіти трактується як педагогічна модель соціального досвіду людства, який є тотожним за

структурою, а не за обсягом, людській культурі, взятій в аспекті культури організації

виробництва, в усій її структурній повноті.

Гіджеліцький І.

Технологічна компетентність педагогів: особливості формування / І. Гіджеліцький, В. Іова //

Методист. – 2016. – № 11. – С. 30–36.

Визначальними чинниками демократичного поступу громадянського суспільства в Україні є

освіта і виховання. Суспільнотворчий потенціал і динаміка освітньо-виховної системи, як

зазначено в Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, залежить від

компетентнісної готовності педагогів до створення інноваційного технологічного простору

для розвитку, навчання й виховання інтелектуальної еліти, патріотично спрямованої

особистості з інноваційним типом мислення, людини високої національної та європейської

культури. У цьому контексті категорія технологічної компетентності спонукає педагогів

проаналізувати свою діяльність і визначитись як із виховними, так і з методичними

пріоритетами.

Петряєва Т.

Робота над індивідуальним науково-методичним проектом : тренінгові заняття для вчителів /

Т. Петряєва // Методист. – 2016. – № 11. – С. 59–64.

Для сучасного вчителя науково-методичне дослідження є умовою розвитку його педагогічної

майстерності. З огляду на обрану професію вчитель просто приречений постійно

оновлюватися і зростати, свідомо регулюючи цей процес.

Залишити відповідь