Джерело інформації: Журнал Оборонний вісник, №12, 2016 рік,
ст.14-21.
Виклики, що постали перед державою та армією у зв’язку із подіями на Сході, іншими докорінними змінами у зовнішньому і внутрішньому без- пековому середовищі вимагають якісно нового рівня підготовки військових фахівців усіх ступенів освіти та ланок управління для Збройних Сил України.
Актуалізація проблеми виходу системи військової освіти на якісно новий рівень функціонування зумовлена такими чинниками:
1) Сучасним її станом, що потребує реагування відповідно до вимог оборонної політики держави, потреб ЗС України, що мають координально змінитися, в першу чергу, в напрямі суттєвого підвищення якості підготовки військових фахівців;
2) прийняттям низки нормативно-правових документів щодо безпекової, оборонної, освітньої політики держави;
3) необхідністю ґрунтовного аналізу реформування системи військової освіти за попередні роки та відповідного корегування усіх ступенів вищої освіти;
4) врахування матеріалів щодо участі військових у АТО;
5) впровадження досвіду у військові навчальні заклади країн членів НАТО.
Важливим є питання оптимальної реалізації системного підходу та їх важливих завдань в структурі безпеки, обороноздатності держави та її Збройних Сил, як:
• визначення спеціальностей, за якими необхідно готувати військових фахівців;
• формування державного замовлення на їх підготовку, а також встановлення мережі ВВНЗ, ВНП ВНЗ, навчальних центрів для виконання завдань цієї підготовки.
На сьогодні кожне з наведених вище завдань, успадковане ще з часів заснування системи військової освіти, виконується в автономному режимі різними органами управління, що апріорі не може призвести до належної оптимізації як кожного з них, так і їх сукупності в цілому.
Системоутворюючим фактором при цьому є цільова установка – задоволення потреб ЗС України у висококваліфікованих військових фахівцях усіх категорій.
Системні зміни передбачають вирішення низки складових, комплексних нормативно-правових, управлінських, структурно-організаційних , психолого-педагогічних,фінансово-економічних та інших завдань, що мають реалізуватися на принципах цілеспрямованості, системності, динамічності та поліфункціональності.
Успішне їх подальше дослідження та розв’язання має забезпечити перехід до нового типу інноваційної військової освіти, що сприятиме зростанню військово-професійного, інтелектуального, духовно-морального потенціалу військових фахівців, подальшому динамічному розвитку військової освіти, підвищення її престижності у майбутньому інформаційному суспільстві, вагомому внеску у справу надійного зміцнення обороноздатності держави та її Збройних Сил.