Екологічна культура особистості — екологічна культура нації

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА ТА ЗАКОНОДАВСТВО В УКРАЇНІ
Злочин проти природи – це злочин проти людства.
І. Тихолаз
Екологічне законодавство України визначає нормативні рамки охорони природи на різних рівнях, регулювання відносин у галузі використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання й ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на довкілля, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.
Україна посідає досить високе місце в рейтингу країн за ступенем впливу законодавства на захист довкілля, на конкурентоспроможність національної економіки, тобто в країні створено достатню базу для охорони навколишнього середовища. Ця сфера має чітке правове ре¬гулювання з боку держави.
Нагляд за дотриманням законів, виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень здійснюють Екологічна інспекція України та система правоохоронних органів України.
Їхня діяльність мала б стати потужним засобом виховання екологічної свідомості. Проте система штрафів за порушення природоохоронного законодавства, що діє сьогодні, не відповідає рівню заподіяних довкіл¬лю збитків. Тому екологічна свідомість та високий рівень екологічної культури громадян є гарантією екологічної безпеки держави, запорукою ліквідації екологічних загроз та сталого розвитку суспільства.

1. Україна. Конституція (1996). Конституція України : відп. офіц. текстові. – К. : Центр учб. літ., 2015. – 56 с.
2. Україна. Закон. Екологічне законодавство України : зб. офіц. текстів законів станом на 24 жовт. 2012 р. /упоряд. Ю. І. Руснак. – К. : Центр учб. літ., 2012. – 686 с.
3. Україна. Закон. Земельний кодекс України : чинне законодавство зі змін. та допов. станом на 17 трав. 2013 р. – К. : Центр учб. літ., 2013. – 102 с.
4. Україна. Закон. Кодекс України про надра. Лісовий кодекс України. Водний кодекс України : із змін, та допов. станом на 24 жовт. 2013 р. / М-во юстиції України. – К. : Правова єдність, 2013. – 128 с.
5. Україна. Закон. Про екологічну мережу України : Закон України від 24 черв. 2004 р. № 1864-I\/ // Голос України. – 2004. – 3 серп. – С. 16–17.
6. Україна. Закон. Про Загальнодержавну програму «Питна вода на 2006–2020 рр.» : Закон України від 10 січ. 2005 р. № 2918-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 15. – С. 243.
7. Україна. Закон. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 черв. 2000 р. № 1809-ІІІ // Уряд. кур’єр. – 2000. – 16 серп. – С. 1–8.
8. Україна. Закон. Про зону надзвичайних екологічних ситуацій : Закон України від 13 лип. 2000 р. № 1908-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 42. – С. 348.
9. Україна. Закон. Про зону надзвичайних екологічних ситуацій : Закон України від 13 лип. 2000 р. № 1908-111 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 32. –С. 7–13.
10. Україна. Закон. Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики до 2020 р. : Закон України від 21 груд. 2010 р. № 2818 // Уряд, кур’єр. – 2011. – 9 лют. – С. 9–13.
11. Україна. Закон. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 8 лют. 2006 р. № 2707-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – № 21. – С. 170.
12. Україна. Закон. Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату : Закон України від 29 жовт. 1996 р. № 435/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 50. – С. 277.
13. Україна. Верховна Рада. Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів : Постанова Верховної Ради України від 1 квіт. 2009 р. № 1221-VI // Уряд, кур’єр. – 2009. – 15 квіт. – С. 12.
14. Україна. Президент. Стратегія національної безпеки України «Україна у світі, що змінюється» : Указ Президента України від 8 черв. 2012 р. № 389/2012 // Офіц. вісн. України. – 2012. – № 45. – С. 104.
15. Україна. Кабінет Міністрів. Про схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 р. : Розпорядж. Каб. Міністрів України від 17 жовт. 2007 р. № 880 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 6. – С. 358.
16. Бистрякова Ю. І. Інтеграція положень Ковенцій РІО: контекст упорядкування на регіональному рівні / Ю. І. Бистрякова // Екол. вісн. – 2015. – № 4.– С. 11–13.
17. Бугера С. І. Правові питання забезпечення екологічної безпеки сільськогосподарської продукції /С. І. Бугера // Часопис Київ. ун-ту права. – 2011. – № 4. – С. 286–289.
18. Гетьман А. П. Концепція розвитку екологічного права та законодавства як передумови забезпечення національної екологічної політики /А. П. Гетьман // Вісн. Півден. регіон. центру Нац. акад. прав. наук України. – 2014. – № 1. – С. 107–114.
19. Довідник чинних міжнародних договорів України у сфері охорони довкілля / [кол. авт. : А. О. Андрусевич та ін.]. – Львів : Сусп-во і довкілля, 2009. – 213 с.
20. Екологічне право України в запитаннях та відповідях : навч. посіб. /А. П. Гетьман [та ін.]. – Харків : Одісей, 2008. – 480 с.
21. Еколого-правове управління в галузі лісового господарства України / [упоряд. В. К. Співак]. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2008. – 528 с.
22. Євстігнєєв А. С. Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року як джерело права екологічної безпеки / А. С. Євстігнєєв // Юрид. Україна. – 2011. – № 9. – С. 69–73.
У статті проведено аналіз правового регулювання національної екологічної політики України у сфері забезпечення екологічної безпеки, виявлено його переваги та недоліки.
23. Ковалів О. І. Обґрунтування змін Конституції України щодо ґрунтів як основного національного багатства/О. І. Ковалів //Агроекол. журн. – 2015. – № 1. – С. 47–52.
24. Ковпак Л. В. Природоохоронна політика в Україні: засади формування та шляхи реалізації (1991-2011 рр.) / Л. В. Ковпак // Укр. іст. журн. – 2011. – № 4. – С 93–107.
25. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосується довкілля / [упоряд. Т. В. Тимочко]. – К., 2007. – 34 с.
26. Литвин О. Проблеми кримінально-правового регулювання еколо¬гічної безпеки в Україні / О. Литвин // Юрид. журн. – 2012. – № 4. – С. 26–36.
У статті автор проводить аналіз злочинів, що стосуються екологічної безпеки, життя та здоров’я населення.
27. Митрофанов І. І. Злочини проти довкілля / І. І. Митрофанов. – Суми : Унів. кн., 2010. – 205 с.
Про теоретичні аспекти та судову практику розгляду кримінальних злочинів проти довкілля.
28. Митрофанський С. В. Роль державної політики з екологічної безпеки та її впровадження в Україні / С. В. Митрофанський // Економіка та держава. – 2010. – № 10. – С. 157–159.
Розкриваються проблеми державного управління у галузі екологічної безпеки, визначаються основні екологічні проблеми та наявні загрози.
29. Московко М. Впровадження екостандартів ЄС: екологічні проблеми європейської інтеграції / М. Московко // Экология предприятия. – 2014. – № 10. – С. 20–24.
30. Науково-практичний коментар Лісового кодексу України : бюл. законодав. і юрид. практики України № 10 / за ред. Г. І. Балюк. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 368 с.
31. Пилип’юк Л. Законодавство про ліквідацію наслідків катастрофи на ЧАЕС: проблеми та тенденції розвитку / Ліна Пилип’юк // Вища шк. – 2012. – № 2. – С. 109–115.
32. Решетник Л. Окремі теоретичні питання щодо диференціації шкоди, заподіяної порушенням права громадян на екологічну безпеку / Л. Решетник // Юрид. Україна. – 2011. – № 8. – С. 97–101.
33. Ситник Ю. Міжнародне співробітництво в галузі екологічної безпеки військової діяльності / Ю. Ситник // Україна – НАТО. – 2009. – № 3. – С. 45–52.
Досліджено питання екологічної безпеки військової діяльності. Проведено аналіз міжнародного військового співробітництва з точки зору екології.
34. Сулацкова О. Проблеми становлення екологічної політики в Україні як основного чинника формування екологічної культури сьогодення / О. Сулацкова // Наук. вісн. Східноєвроп. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. – 2014. – № 18. –С. 80–86.
35. Третяк Т. О. Особливості змісту права громадян на екологічну безпеку / Т. О. Третяк // Часопис Київ, ун-ту права. – 2009. – № 1. – С. 234–237.
У статті зроблений аналіз змісту прав громадян на екологічну безпеку, визначається момент, з якого право на екологічну безпеку буде вважатися порушеним.
36. Шершун С. Законодавство як об’єкт стратегічної екологічної оцінки / С. Шершун // Право України. – 2014. – № 11. – С. 251–258.
Автор доводить, що в Україні існує правова база, удосконалюючи яку можна гармонізувати національне законодавство в сфері екологічної безпеки з міжнародними документами.
37. Шомпол О. Загальнотеоретичні засади правових форм удосконалення законодавства України про екологічну безпеку в контексті міжнародно-правових зобов’язань / О. Шомпол // Юрид. Україна. – 2009. – № 7. – С. 95–101.
38. Ярощук В. Г. Конституційно-правові аспекти екологічної безпеки / В. Г. Ярощук // Часопис Київ. ун-ту права. – 2010. – № 4. – С. 267–270.
Розкрито правову природу екологічної безпеки як конституційної категорії.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *